Конопля Ganja Елизово Конопля индика

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Бля, день выдался топовым! Я решил закупиться шишками марихуаны, чтобы накатить на уровень 1000 и почувствовать свободу, как в детстве, бегая по лужам босиком. Знаешь, такое ультимативное улетание, что все проблемы остаются позади, а ты ощущаешь истинное удовольствие.

С утра я связался с одним парнем, который на халяву мару раздает. Он сказал, что у него есть легальные закладки, и я даже передоз себе не сделаю. Ну, я ему доверил и договорились встретиться на перекрестке. Чувак выглядел как нуб, но мне пофиг, главное, чтобы качество было на уровне.

Я добрался до места в назначенное время. Там ожидало меня пара человек, вся такая шугань, будто никогда раньше не курили. Или может это были просто строители, кто забыл про безопасность и решил отдохнуть от тяжелого труда. Кто его знает?

Ну, я подошел к этим парням, подмигнул и спросил: "Где мой топовый материал?" Один из них достал мешок и сказал, что это настоящие шишки. Я решил проверить, не крысит ли он у своих, и попросил понюхать. Запах марихуаны проник в мои ноздри, и я был уверен, что это та самая шишка, которая заставит меня окунуться в райское наркотическое опьянение.

Ладно, решил не мусолить долго и сразу же сделал свой первый крутой кайф. Я запустил в свои легкие дым, почувствовал, как торкнуло мозги, и у меня появилось ощущение полета. Я закусил чипсами, чтобы придать всему этому делу большей атмосферности. Бля, это было настолько умопомрачительно, что я почувствовал себя на вершине мира!

Вокруг меня все стало каким-то пылающим, словно я окружен огнем, но я не испытывал страха. Наоборот, я чувствовал себя бессмертным, словно в богаче. Ничто и никто не могли меня остановить. Я прыгал через лужи, рисуя своими босиком на асфальте абстрактные узоры.

Время шло неспешно, и я в полной мере наслаждался своим полетом воображения. Мой мозг работал на полную катушку, и я размышлял о самых философских вопросах, словно Гомер Симпсон после таблетки от умственного недостатка.

Но как говорится, все хорошее когда-то заканчивается. Я вернулся на землю и понял, что моя шишка кончилась. Но что теперь? Я же только начал вкушать этот мир безбоязненного наркотического экстаза!

Вернулся домой и осознал, что мне нужна новая доза. Я засунул руки в карманы, и вдруг краем глаза увидел еще одну закладку, которую я забыл использовать раньше. Я снова ощутил адреналин и торкнуло так, что мне показалось, будто это и есть мой спасительный топ.

Но, блин, оказалось, что это было еще что-то. Обычная таблетка от головной боли. Какой передоз, какое улетание?! Мне так торкнуло, что я взорвался от злости. Весь день я накатывал на стероиды негодования и проклинал свою рассеянность. Они могут взлететь тебе в голову и опустить на самое дно. Я больше не буду крысить у своих и проваливаться в передозняки. Я найду другой способ испытывать улет, который не подвергнет меня опасности и погружения в темные пропасти. Это тонкое и опасное искусство, которое может вывести тебя из баланса и разрушить твою жизнь. Не делайте таких же ошибок, как я.

"Свобода" - сказал кто-то из толпы. "Свобода" - повторили все.